Не всі українці гідно представляють Україну за кордоном. Хто стикався з тими чи іншими ситуаціями, той зрозуміє про що мова. На цьому ґрунті «більш свідомі» українці починають множити нарікання та засудження. Мовляв, такі-сякі, сором нації, жлоби, невігласи. Ще додається не завжди веселкове враження від внутрішніх переселенців. Бо люди іноді користуються орендованим житлом, майном, м’яко кажучи, неохайно, поводяться нахабно. Але. Істина лежить посередині і вона не така однозначна, як наші категоричні точки зору.

Не оцінюйте мить, фрагмент, дивіться ширше, усвідомте причино-наслідкові зв’язки.

Наприклад, у багатьох українців на генетичному рівні вкарбована пам’ять про німців-нацистів, які подібно російським нелюдам, нас ґвалтували, катували, руйнували, знищували. Коїли таке саме лихо.

Україну паплюжили віками хто як хотів. Морили голодом, вбивали культуру, мову. Татаро-монгольська навала, російська, польська, німецька агресія.. Цвіт нашої нації часто просто не встигав сформуватися, визріти, як облітав під цими зливами.. ті люди, які виживали, не завжди мали можливість виховати дітей в спокої, достатку та дати належну освіту.

Відомо, що під час голодомору, щоб врятувати життя дітям, йшли на грабунок чи навіть на вбивство ближнього.. і це все було зовсім недавно. Зовсім недавно!

В нас багато людей як до війни так і нині живуть за межею бідності. І їх діти вийшли з несприятливих умов. Коли ці сім’ї зараз попадають в країни де стоять цілі-цілісінькі старовинні ошатні міста, їх очі споглядають сучасний благоустрій вулиць і місць відпочинку.. то не всі готові прийняти цей стан речей адекватно, з повагою.

Радянське і пост-радянське проросійське виховання не мало на меті закласти повагу до інших культур. Нам довгі роки нав’язували ворожу позицію до Заходу. І ця укорінена позиція тепер буквально спливає на клітинному рівні. Слава Богу, більшість людей це нашарування духовно переросли. Вміють із вдячністю приймати европейську допомогу, поважати своє і чуже, чесно працюють, сплачують податки, несуть красу української культури.

Проте, абсолютно всі країни містять широкий діапазон людських проявів всередині свого народу: від дивовижних геніїв до жорстоких вбивць, а між ними чого тільки нема. І в усіх країнах так є, хоч і не завжди це очевидно, бо «припудрюється» можливими і неможливими засобами.

І ще раз. Українців під русскім міром постійно грабували, принижували, знецінювали і тільки зараз світ побачив обличчя цього русського міра. Але ми його відчули і знаємо, на превеликий жаль, краще за всіх.

Котик чи цуцик з двору, якого ганяли та шугали, не вміє спокійно їсти. Він хватає, кудись ховає, він краде їжу. І люди так само. Багато хто, вийшли з сім’ї де справжній страшний голод був реальністю. Де не було тата чи мами. Яких не плекали в колисці істинної любові, пісень, книжок, веселих забавлянок та смаколиків.

Кожного дня ми можемо зіткнутися з недоліками виховання в людях. Але хто крім сім’ї займається формуванням особистостей? Вчителі, які б мали закохувати в Україну, сиділи так само в голоді, страху, в злиднях, з відчуттям зрадженості та комплексом меншовартості. Та й радянські підручники були огидно брехливі.

Український народ ніколи не встигав трансформувати всі ці жахіття, які приходять на нашу землю. І те що зараз відбувається також залишить свій відбиток.. В душі народу, як і на його території, розмінування буде відбуватися десятками років.

Недолугі прояви в поведінці, у вчинках – це також частина загального тіла нації і воно є наслідком, результатом всіх тих історичних трагедій; того, що з нами робили.

Але. Сьогодні вкрай необхідно зосереджувати увагу на величі і мужності українського народу, яка постає з попелу.

Ми щодня втрачаємо найкращих.. Можливо, хтось з найкращих лише вчора за гаражами пив пиво. Можливо, хтось з найкращих не злазив з дивану, граючи в у комп’ютерні ігри (а сьогодні віртуозно прицілює дрони). В наших хлопцях та дівчатах постав величний і святий дух воїнів і патріотів. Вони приклад абсолютної метаморфози. І вони реально виявилися найкращими. Бо найсміливіші, найвитриваліші, найвідданіші. Це вже факт.

Україна рятує увесь цивілізований світ нині. Прості хлопці та дівчата тримають зброю на передовій. Взагалі неважливо чиста їх мова чи то суржик з творчим матом, чи то діалектична говірка. Вони герої. Ось саме такі герої. Не кіношні агенти 007, з  зачіскою, годинником Омега та знанням коктейлів. Вони воїни з великої літери. В них козацький стержень, братерство, непохитність.

Україна змогла зупинити монстра, який би зґвалтував ще не один народ.

Все, на чому ми маємо стояти – це відчуття вдячності та гордості за державу і культивувати ці почуття цілодобово. Якщо та щиро пустиш Україну в серце, цілком реально, а не поетично, то її слава тебе осяє наскрізь. До тебе прийде така сила, яку ти не знав ніколи раніше. Прийде така глибока мудрість, що відчуєш себе багатієм.

Ті хто знайшов себе десь закордоном і вирішив змінити місце проживання назавжди, то звільнив місце для тих, хто справді любить свою країну, хто докладе зусиль до відбудови житла, бізнесу, соціальних зв’язків, виховає нових вільних дітей. І знову варто подякувати всім – всім, хто залишився і всім, хто залишив. Всім.

Не заздріть, не засуджуйте тих українців, які навіть без нужди хитрують, щоб отримувати допомогу закордоном. Ця допомога - це кісточки зі столу панства, це мізерна компенсація за політичну зраду України, за її роззброєння.

Ставлення українців до України має бути простим – це Священна земля, священна мова. І якщо бачите українців, які поводяться не гідно, не засуджуйте їх, а намагайтеся ставитися просто нейтрально. Бо те що ми говоримо, що думаємо, саме це притягуємо, посилюємо, намагнічуємо. Тож залиште всі деструктивні, непотрібні думки та слова. Не множте це, не посилюйте.
 

Благословляйте любов’ю і прославляйте всіх, хто захищає наше життя.

Благословляти – це творча дія душі, яка прискорює нашу перемогу, виганяє війну з планети, сприяє розквіту всіх благ.

Пам’ятайте, те на чому ми зосереджені, саме це отримуємо. Це закон.

Слава Україні та її героям!